Дивна річ: у вирі трагічно­урочистих пам’ятних заходів соромливо губляться імена тих, кому ці заходи присвячені. Ми досі не назвали вголос людей, загиблих від геноциду, і не опублікували каталогу меморіальних місць. Брак інформації про місця пам’яті можна вибачити, бо кургани й хрести на місцях масових поховань стали з’являтися переважно в останні три роки. Але чим можна пояснити відсутність об’єднаного «мозкового центру» для опрацювання маси зібраних за 20 років свідчень очевидців Голодомору задля встановлення імен жертв?

...Каяття — це не лише засудження злочинів минулого. Це, передусім, постанова відтепер жити по правді...

Ці слова з девізу Миколаївської школи №1 імені Олега Ольжича, що в Корабельному районі м. Миколаєва, чи не найточніше відбивають прагнення вчительського та учнівського складу вийти на якісно новий рівень середньої освіти, котрий би забезпечив особистісно зорієнтоване навчання школяра. М.Матіюк, вчитель історії вищої категорії, відмінник освіти України, який директорує тут з 1984 р., підтверджує, що його педагогічний колектив пройшов серйозні випробування ідолі, і часу, йдучи назустріч ідеалам сучасної національної школи європейського рівня. Наскільки успішні ці старання, підтверджують факти...

Сьогодні, 24 листопада, студенти МДУ ім.В.О.Сухомлинського взяли участь у Скорботній ході з нагоди Дня вшанування пам’яті жертв голодоморів. Тим самим кожен із свідомих українців, тих, кого торкнулася біда ХХ століття, проявив свій рівень мужності та милосердя до тих співвітчизників, чиї родини не оминув голодомор як одна з найбільших трагедій новітньої національної історії...

Нещодавно в Миколаївському держуніверситеті ім.В.О.Сухомлинського Вахтанг Кіпіані, колишній випускник історичного факультету, а тепер - шеф-редактор програми презентував новий телевізійний проект "Великі українці", який віднедавна став окрасою національного телебачення. Окрім іншого, журналіст запропонував аудиторії виголосити власний список претендентів на почесне звання "великих". Та хто ними стане від Миколаївщини?..

Кафедра української літератури проводитиме наукові читання робіт, а також конкурс читців до ювілею видатного українського поета Василя Стуса.

Кафедра української літератури – одна з тих кафедр університету, концепція і зміст діяльності якої тісно пов’язаний з ідеологічною концепцією держави.

Майже за 90 років своєї діяльності Миколаївський учительський – народної освіти – соціального виховання – педагогічний інститут, з 1999 року – державний педагогічний університет пережив епоху краху російської імперії, національно – визвольних змагань 1917–1921 рр, ”розстріляного відродження”, Великої Вітчизняної війни, ”хрущовської відлиги”, розквіту тоталітарного режиму, ”перебудови”, розпаду СРСР, становлення соборної незалежної української держави. Зі зміною цих історичних епох мінялися і завдання та концепція діяльності кафедри української літератури...

Як окремий структурний підрозділ, кафедра української літератури відновила свою діяльність у листопаді 1973 року, і від того часу її статус залишається незмінним до нашого сьогодення.

Одним із перших викладачів української літератури у Миколаївському ІНО став Микола Дмитрович Лагута. Активний учасник Миколаївської ”Просвіти”, він виконував обов’язки голови інститутської комісії по проведенню українізації, був автором багатьох літературознавчих праць. Але з посиленням політичного терору в Україні, М.Д.Лагуту було заарештовано тричі (1920, 1929, 1937 рр.). Його звинувачено у зв’язках з ”Союзом визволення України”, шпигунстві, контреволюційної діяльності серед миколаївських студентів і школярів.

У 1935 році МДПІ налічував 8 кафедр. Кафедру літератури на той час очолив Іван Дмитрович Миронець. Маючи гарну фахову підготовку, авторитет науковця, будучи гарним педагогом, він швидко здобув популярність і повагу колег. Але в жовтні 1937 р. Був заарештований і за вироком НКВД розстріляний.

Після визволення Миколаєва від німецько-фашистських загарбників роботу МДПІ було відновлено. Згідно наказу №11 від 05.05.1944 р. Завідувачем кафедри української літератури було призначено Івана Кириловича Калнауза.

Викладачами кафедри української літератури у період з 1944 по 1955 роки працювали у різні роки А.І.Бондаренко, В.П.Аводенко, І.А.Титаренко, Д.І..Герастовський. Надовго пов’язали свою долю з МДПІ Я.О.Федоренко і П.Л.Шестопал.

Згідно наказу Міністерства вищої освіти СРСР №75 від 1958 року було проведено реорганізацію: кафедру української мови та літератури, кафедру російської та зарубіжної літератури було реорганізовано в дві кафедри: мовознавства та української, російської і зарубіжної літератур. Обов’язки завідувача кафедри літератури виконувала В.Т.Турта. Валентина Тимофіївна очолювала кафедру української, російської та зарубіжної літератур з 1959 по 1972 рік. У складі кафедри в той час працювали 4 кандидати наук, 4 доценти - В.Т.Турта, Т.Г.Костюченко, П.Л.Шестопал, А.Я.Солоха.

З 1972 року на кафедрі української, російської та зарубіжної літератур почав працювати доктор філологічних наук Іван Антонович Луценко. У листопаді 1975 року кафедра української літератури була знову реорганізована в окремий структурний підрозділ і її завідувачем було призначена І.А.Луценка. Кафедра поповнилася молодими викладачами М.М.Бурдиним і Л.В.Старовойт.

З 1979 по 1990 рік кафедру української літератури очолював О.С.Кухар – Онишко. У складі кафедри на той час відбулися якісні зміни : захистили дисертації на здобуття ученого ступеня кандидата філологічних наук В.Г.Волочай, Ю.К.Ткаченко., Л.В.Старовойт, кандидата педагогічних наук - А.Л.Ситченко На кафедрі починають працювати І.Ю.Береза., П.М.Водяна, Л.П.Дудюк. З 1978 по 1986 рік на кафедрі працював В.Г.Волочай.

Близько року викладачем кафедри української літератури працював молодий талановитий поет Д.Д.Кремінь. У 1981 році перейшов на журналістську роботу, нині працює заступником редактора у газеті ”Рідне Прибужжя”.

Історично нові умови, докорінно відмінні від попередніх, відкрилися для викладачів кафедри української літератури після ухвалення Верховною Радою України ”Декларації про державний суверенітет України” 16 липня 1990 року та ”Акту проголошення незалежності України” 24 серпня 1991 року і всенародного референдуму 1 грудня 1991 року. Дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата філологічних наук у 1991 році захистила І.Ю.Береза.

Викладачі кафедри почали здійснювати наукові розробки, пов’язані з дослідженням заборонених та забутих імен українських літераторів: ”неокласиків” М.Зерова та М.Драй-Хмари, М.Івченка, І.Сенченка, С.Черкасенка, В.Петрова (Домонтовича), Дніпрової Чайки тощо.

Більшість досліджень уже завершилися захистом дисертацій на здобуття ученого ступеня кандидата філологічних наук, частина з них перебуває на стадії завершення.

З 1990 по 1998 рік кафедру української літератури очолював доцент А.Л.Ситченко.

До аспірантури Національного педагогічного університету ім.М.Драгоманова була направлена викладач О.В.Гальчук. У 1998 р. вона успішно захистила дисертацію, а у 2000 р. – видала навчальний посібник ”Микола Зеров і античність”. Зараз О.В.Гальчук працює в Київському славістичному університеті.

З вересня 1998 року кафедру української літератури очолила кандидат філологічних наук, доцент Л.В. Старовойт.

Головним завданням кафедри української літератури як навчально-наукового та адміністративного підрозділу продовжує залишатися організація та здійснення на належному рівні навчальної та науково – методичної діяльності, виховної роботи серед студентів, наукових досліджень, підготовки науково – педагогічних кадрів та підвищення їх кваліфікації.


Сучасну кафедру української літератури очолює кандидат філологічних наук, професор Старовойт Людмила Василівна

Сьогодні кафедра працює в наступному складі:

професор: к.ф.н. Старовойт Л.В.; доценти: Береза І.Ю., Романюк Л.М., доц.: Кремінь Т.Д., Родіонова І.Г., в.о.доц. Гурдуз А.І.; Бондар Л.О., Литвинович С.В., ст. лаборант Христо В.О.

СУМІСНИЦТВО:

Д.ф.н., професор Білоус П.В.

Д.ф.н., професор Мейзерська Т.С.

Д.ф.н., професор Гуляк А.Б.

Головним завданням кафедри української літератури як навчально- наукового та адміністративного підрозділу є організація та здійснення навчальної та науково-методичної діяльності, виховної роботи серед студентів, наукових досліджень, підготовки науково-педагогічних кадрів та підвищення їх кваліфікації.

Напрямки наукових досліджень кафедри:

– літературне краєзнавство;
– історія української літератури (давня, нова, новітня);
– літературна компаративістика;
– дитяча література.

ДИСЦИПЛІНИ, ЯКІ ВИКЛАДАЮТЬСЯ ПРАЦІВНИКАМИ КАФЕДРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

• Історія української літератури;
• Давня українська література;
• Історія української літератури (1790-1861);
• Історія української літератури кінця ХІХ – поч. ХХ ст.,
• Історія української літератури першої половини ХХ ст.,
• Історія української літератури ІІ пол. ХХ ст.;
• Сучасний літературний процес;
• Фольклор;
• Літературне краєзнавство;
• Компаративістика;
• Дитяча література;
• Історія зарубіжної літератури.

Сучасний факультет заснований 1913 р. як словесно-історичне відділення Миколаївського учительського інституту.
З 1921 р. – відділення мови й літератури, з 1934 р. – мовно-літературний факультет...

Мав назви:
філологічний – із 1960 р.;
мови і літератури та співів (1962-1963 н.р.);
філологічний (1964-1998 рр.);
української філології (1998-2003 рр.),
філологічний (2003 – 2006 рр.);
філології та журналістики (з 2006 р.).

На факультеті з 2002 р. діє літературна студія, яка нині відома як мистецька аґенція „ЛаКМУС” (керівник – кандидат філологічних наук, поет Тарас Кремінь, модератор – старшокурсниця факультету філології та журналістики Юлія Кремняк), який став своєрідним мірилом літературно-мистецького життя як факультету, так і класичного університету...