* * *
все як і тоді
тільки без оркестру
хором відпливли білозубі весни
на осонні днів хороводи літер
чубики у хмар розкуйовдив вітер
пелюстки зірок зміна траекторій
де ти загубивсь у якому творі
все як і тоді
серцем водограю
дихав небоспів у суцвітті гаю
подихом дощів запотіло літо
хто тобі у сон заплітає квіти
в'яжуть мудреці з колосків сюжети
у якому з них ти тепер поете
вдарили у дзвін солов'ї-музики
тріснули слова
ти мене не кликав
***
я купила собі пістолет
своїм болем жбурну тобі в лоба
і приб'ю до стіни як портрет
твою тиху безмовну утробу

хай цілують тебе таргани
хай тебе прикрашають мухи
рідні очі знайомі штани
і маленькі рожеві вуха

ти висиш як дірявий лантух
на своїх же нових шпалерах
у намисті голодних мух
цих бездушних гелікоптерів

я купила собі пістолет
і свою затамовану злобу
як останній любовний сонет
я пускаю тобі у лоба

***
ніч напекла калачів
сіяла їх по небу
скільки ще їх у печі
скільки впаде без потреби

падають зорі вниз
внизу помирають люди
переходять у пил у слиз
переходять у попіл буднів

там на небі є мій калач
я його обгризаю зроду
ніч підступна як демон-палач
крихту зоряну кида у воду

я скручусь як калачик в траві
цвіркуна поцілую у вухо
ходять мертві і сплять живі
зорі падають в землю глухо

***
біль на тонких підборах
по серцю пробіг галопом
мрії сховались по норах
нерви розплакались хором

біль пробирається нишком
длубає пальцем в утробі
мрій обпатрані лишки
в дранті дитячих фобій

скільки до тебе метрів
скільки триває вічність
хукають теплі светри
на льодяну потойбічність

скільки до тебе болю
скільки в тобі отрути
скільки від тебе колій
треба мені минути

біль голосить як мати
серце толочить ногами
скільки я мушу тривати
в просторі поміж нами

кава безсонням задушить
стихнуть синці під очима
я за квиток в твою душу
чорту продала риму